Інтернет переповнений публікаціями та відеороликами про масове порушення представниками держави своїх посадових повноважень. Про це пишуть статті та знімають відео журналісти, громадські активісти, юристи, а також особи, які безпосередньо постраждали внаслідок незаконних дій політиків, чиновників та інших офіційних осіб держави.

Чому представники держави діють, порушуючи державні закони? Чому, незважаючи на наявність маси свідчень про їхні незаконні дії, незважаючи на наявність величезної кількості скарг і звернень громадян у вищі державні інстанції та державні суди, тотальне і повсюдне порушення представниками держави державних законів триває?

Відповідь на це запитання дуже проста, хоча й не така очевидна. 

Річ у тім, що держава - це інструмент експлуатації громадян тієї чи іншої держави тими, хто називає себе її представниками. Представники держави, використовуючи насильство і примус, забирають у людей ресурси, які вони створюють, і змушують працювати на них безплатно, обслуговуючи їхні особисті інтереси. 

Начебто все просто, і життя представників держави має бути безхмарним. Але у держави (точніше у її представників) є одна проблема. Вони не можуть постійно і нескінченно застосовувати щодо людей насильство. Спираючись на багнети, довго у своєму м'якому кріслі не просидиш, бо на пряме й неприкрите насильство люди рано чи пізно дадуть відповідь не менш прямим насильством.

З цієї причини людям, які називають себе державою, доводиться йти на хитрість, а саме винаходити й застосовувати такі технології взаємодії із суспільством, які дозволили б їм уявною турботою про людей замаскувати свою справжню сутність і свої справжні цілі. 

Одним із елементів такої технології, зокрема, є державні закони, які нібито обмежують дії політиків і чиновників конкретними посадовими обов'язками і чітко визначеними функціональними процедурами. Передбачається, що поза цими обов'язками і рамками цих процедур представники держави не мають влади над людьми. І зроблено це нібито для того, щоб політики і чиновники, роблячи людям добро, не могли випадково або, тим паче, навмисно завдати людям шкоди.

Але чому ж тоді представники державної влади (а навіть дрібний представник держави потенційно має владу над людьми) постійно виходять за межі цих посадових обов'язків і функціональних процедур? 

Насправді в цьому немає нічого дивного, якщо не забувати, що діяльність представників держави полягає в тому, щоб забирати в людей ресурси та примушувати їх безкоштовно працювати на себе. При цьому всі "людинолюбні" закони, які пишуться з метою приховування справжніх цілей представників влади, тією чи іншою мірою заважають їм ці свої справжні цілі та бажання реалізовувати. 

Звісно, державна влада може легко скасувати закон, який їй заважає ефективно експлуатувати громадян держави, але тоді справжня суть представників влади стане очевидною для досить великої кількості людей. Якщо це станеться, доведеться застосовувати неприкрите насильство до експлуатованих. Але це може поставити під сумнів благополучне майбутнє представників державної влади. Не можна забувати, що неможливо довго утримувати владу, спираючись тільки на багнети - відверте насильство.

За таких умов (коли "людинолюбні" закони одночасно і допомагають, і заважають державі експлуатувати своїх громадян) простіше й безпечніше де-юре мати нібито чинні людинолюбні закони, а де-факто робити те, заради чого представники держави стали представниками держави, - експлуатувати людей (не зважаючи на ними ж написані "людинолюбні" закони).

Саме таку поведінку представників держави журналісти, громадські активісти, юристи, а також особи, які безпосередньо постраждали внаслідок такої поведінки представників держави, називають перевищенням посадових повноважень і виходом за рамки посадових обов'язків. 

Але подібна поведінка політиків і чиновників є перевищенням посадових повноважень лише на погляд журналістів, активістів і постраждалих, а не самих посадових осіб. Відбувається це внаслідок того, що журналісти, активісти та постраждалі помиляються стосовно справжнього призначення "людинолюбних" державних законів. Вони вважають, що такі державні закони призначені для заподіяння людям добра, тоді як їхнє справжнє призначення - маскування реальних цілей державної влади.  

З точки ж зору самих представників держави, немає і не може бути ніякого перевищення посадових обов'язків і порушень формальних процедур (з їхнього боку). Доки їхні дії спрямовані на збір ресурсів із людей і примус їх до безоплатної праці на благо представників влади, доти, на їхню думку, все гаразд.

Адже їм абсолютно неважливо, що з цього приводу ними ж самими написано в маскувальних "людинолюбних" державних законах. На їхній погляд, вони просто сумлінно й відповідально виконують те, заради чого вони стали елементом цієї держави, а також те, що від них очікують їхні колеги, які теж живуть коштом державного бюджету. 

Необхідно розуміти, що представники держави просто не можуть НЕ робити всього того, що прийнято називати перевищенням посадових повноважень. Адже тоді їм буде складно або навіть неможливо займатися тим, що від них очікує держава, частиною якої вони є. Тому, якщо їм усім раптом доведеться вибирати між "не виходити за рамки посадових повноважень і формальних процедур" і "повністю скасувати всі посадові рамки і формальні процедури", то вони обов'язково виберуть друге - скасують для себе всі посадові рамки і формальні процедури, тобто всі "людинолюбні" закони. 

Але поки що вони перед таким вибором не стоять. Поки що в них немає потреби і бажання відмовлятися від маскувального прикриття "людинолюбних" законів. Сьогодні вони можуть за потреби обмежитися відмовою лише від частини маскування, яка раптом почне занадто сильно сковувати їхню агресивну діяльність.

Наприклад, якщо громадськість почне надто активно обурюватися тим, що представниками держави щось робиться незаконно, то вони (представники держави) можуть просто внести такі зміни до цього закону, які дозволять їм робити все те ж саме, що вони робили до цього, але тепер це вже буде законно.

Так, це якоюсь мірою послабить маскування їхньої агресивної діяльності щодо громадян держави. Але тільки послабить, а не скасує цілковито. Та завдяки цьому не ослабнуть (а збережуться або навіть посиляться) їхні можливості експлуатувати населення контрольованої ними країни. 

До речі, на вершині всієї цієї маскувальної законодавчої піраміди стоїть фраза: "Громадянам можна робити все, що не заборонено законом, а представникам держави можна робити тільки те, що законом дозволено".

Саме ця фраза є головним елементом анестезії громадян, яка блокує їхнє відчуття реальності. Реальності, яка насправді має такий вигляд: "Громадянам не можна нічого робити без дозволу представників влади, а представникам влади дозволено робити з громадянами все, що завгодно".

✔️Мораль усього написаного така: людині слід висловлювати незадоволення не тим, що хтось розпоряджається її життям, здоров'ям і майном не відповідно до вимог державних законів (перевищуючи посадові повноваження), а тим, що хтось узагалі має нахабство розпоряджатися її життям, здоров'ям і майном без її на те згоди.

P.S. Анестезія - процес зменшення чутливості тіла або його частини аж до повного припинення сприйняття інформації про навколишнє середовище та власний стан.

🎓 Також не забувайте підписуватись на канал директора першого в Україні інституту Австрійської школи економіки.