Що економічна наука думає з приводу цієї популярної книги? #17 (Критичний розбір книги) 

«Чому нації занепадають?», Робінсон та Аджемоглу. Розділ 3: Як виникають багатство і бідність.  

Економічне зростання за екстрактивних політичних інститутів.

У цій частині книги автори говорять про те, що економічне зростання можливе не тільки за інклюзивних, а й за екстрактивних політичних інститутів. І це дивно. Оскільки всі попередні десятки сторінок книги автори доводили своїм читачам, що для економічного зростання необхідні інклюзивні політичні інститути. Виходить, що автори самі все ще не визначилися з тим, від чого залежить наявність або відсутність економічного зростання. (Тоді навіщо вони писали цю книгу?) 

Автори пишуть: "...Екстрактивні інститути ведуть до стагнації та злиднів. Це, однак, не означає ані того, що за екстрактивних інститутів зростання неможливе, ані того, що всі ці інститути однакові..."

Тобто, на думку авторів, екстрактивні інститути ведуть до стагнації, злиднів і економічного зростання. Складається враження, що автори книги свідомо заплутують своїх читачів (або просто самі не знають про що пишуть). Бо коли те, що написано авторами в різних розділах, суперечить одне одному, або коли думки, викладені в одному розділі, суперечать одна одній, це дивно, але можна хоча б послатися на неуважність. Але коли дві частини одного речення суперечать одна одній, це навіть неуважністю неможливо пояснити.

Проте автори абсолютно праві в тому, що всі екстрактивні інститути різні. І пояснюється це дуже просто. Річ у тім, що всі створювані державою інститути (а, на думку авторів, усі інститути створюються державою і тільки державою) заважають економічній діяльності людей і, як наслідок, гальмують економічне зростання, перешкоджають зростанню добробуту людей. Різниця ж між інститутами полягає в тому, що кожен із них гальмує економічне зростання різною мірою. Тому їх можна розмістити на умовній осі зліва направо, в порядку міри, якою кожен із них гальмує економічне зростання.

При цьому все, що роблять автори, - це довільно обирають точку на цій осі і називають інститути зліва від цієї точки інклюзивними, а справа - екстрактивними. Тож природно, що всі екстрактивні інститути різні, тому що всі вони розташовані в різних точках осі ступеня державного втручання, тому що з різним ступенем гальмують економічне зростання країни. 

Але автори книжки вперто замовчують той факт, що різними (з погляду ступеня гальмування економічного розвитку) є не тільки екстрактивні, а й інклюзивні політичні інститути, тобто ті, що перебувають по лівий бік від довільно обраної авторами точки на осі, яка відображає ступінь державного втручання у вільну економічну діяльність людей.

Проте подивімося, чому ж, на думку авторів книги, можливе економічне зростання за екстрактивних економічних інститутів.

На їхню думку, таке зростання можливе з двох причин:

По-перше, за екстрактивних політичних інститутів еліта може спрямувати ресурси у високопродуктивні сектори економіки, які вона контролює. 

По-друге, економічне зростання може початися в тому разі, якщо інклюзивні інститути якимось чином, хоча б частково, виникають в умовах екстрактивних політичних інститутів.

У чому автори тут помиляються?

По-перше: без зовнішнього втручання в економічну діяльність людей (за відсутності будь-яких державних інститутів) люди самі завжди спрямовують наявні в них ресурси у високопродуктивні сектори економіки. Тому будь-яке втручання політичних інститутів у таку діяльність людей з метою примусового переспрямування їхніх ресурсів у якісь інші сектори економіки, може тільки погіршити економічні результати, тобто загальмувати економічне зростання, а не забезпечити чи прискорити економічне зростання.

Тут смішний вигляд має приклад із СРСР. Автори стверджують, що "...Радянський Союз досягнув доволі високих темпів економічного зростання, оскільки міг використати силу держави, щоб перекинути трудові ресурси із сільського господарства, де вони використовувалися неефективно, у промисловість..."

Смішним цей приклад виглядає, бо, насправді, до середини 70-х років радянська держава силоміць утримувала населення в сільській місцевості, не видаючи їм паспорти й максимально обмежуючи поїздки селян до міст навіть за покупками.

Крім того, якщо говорити про неефективність використання людей у сільському господарстві, то це була якраз неефективність держави (державних підприємств - колгоспів і радгоспів). Якщо централізовані державні інститути до жаху неефективно розподіляють ресурси в рамках одного сектору економіки, звідки в авторів така впевненість, що вони спроможні ефективно розподіляти ресурси в якихось інших секторах економіки, а тим паче - в рамках усієї економіки?

По-друге: по суті, автори тут навели не другу причину зростання економіки за екстрактивних інститутів, а сказали, що інклюзивні інститути (якщо вони є) забезпечують економічне зростання. Екстрактивні ж інститути тут ні до чого.

Таким чином автори вводять читачів в оману, перераховуючи такі причини економічного зростання за екстрактивних інститутів, які причинами цього зростання не є. Хоча, як ми вже сказали, основна вина або помилка авторів полягає не в цьому.

Основна їхня помилка полягає в тому, що вони довільно ділять державні політичні інститути, які пригнічують економіку, на ті, які ніби пригнічують (називаючи їх екстрактивними), і на ті, які економіку нібито не пригнічують (називаючи їх інклюзивними). Хоча насправді обидві групи (всі групи) інститутів гальмують економічне зростання. Просто одна група інститутів робить це більш, а інша менш активно.

Ще одна проблема авторів полягає в тому, що розподіл інститутів на екстрактивні та інклюзивні (ті, що більш і менш гальмують економіку) вони роблять абсолютно довільно. Таким чином, залежно від політичної кон'юнктури, що склалася, будь-який із державних інститутів може бути віднесений усіма охочими як до інклюзивних, так і до екстрактивних інститутів. Що ще раз приводить нас до висновку про марність і безглуздість цієї книги. 

Крім того, у цій частині книги автори знову порушили питання про важливість централізації влади для забезпечення економічного зростання. Та якщо в попередніх частинах книги автори говорили про те, що однією з характеристик інклюзивних політичних інститутів є їхня централізація (централізація політичної влади), то тут вони кажуть, що "...головна риса, яка відокремлює одні екстрактивні політичні інститути від інших, - це ступінь політичної централізації".

І пишуть спочатку про те, що економічне зростання за екстрактивних політичних інститутів можливе, якщо політична влада є достатньо централізованою. Потім вони кажуть, що "...боротьба за контроль над централізованими політичними інститутами... жевріє постійно і періодично розпалюється, переростає в громадянську війну, призводить до зміни режиму, а інколи навіть до повного краху і розвалу країни..."

Як бачимо, з одного боку, автори закликають до централізації влади, бо тільки тоді, на їхню думку, державні інститути будуть інклюзивними і в результаті спостерігатиметься економічне зростання. З іншого боку, автори стверджують, що централізовані екстрактивні інститути теж забезпечують економічне зростання.

Тож незрозуміло, до чого, на думку авторів, призведе пропагована ними централізація політичної влади - до створення інклюзивних чи екстрактивних інститутів? І чому це має бути важливо, якщо і ті, й інші інститути приводять нас, на думку авторів, до нашої мети - зростання економіки країни?

✔️ Важливо повторити: з одного боку, автори стверджують, що інклюзивні інститути для своєї стабільності (і стабільності економічного розвитку) потребують централізації політичної влади. З іншого боку, автори пишуть, що наявність централізованої влади призводить до відсутності стабільності - "...до повного краху і розвалу країни..."

У цій частині книги багато й інших подібних безглуздостей і взаємних протиріч. Ми перерахували тільки деякі найважливіші.

Таким чином, після прочитання цієї частини книжки можна просто повторити наш висновок, який ми зробили після прочитання попередніх частин: книжка містить безліч цікавих історичних фактів (можливо, саме тому вона така популярна), але в ній відсутня будь-яка логіка - у ній немає науки. Зате в ній не бракує хибних висновків, взаємних протиріч і згубних для читачів книги рекомендацій.

Далі буде...

🎓 Також не забувайте підписуватись на канал директора першого в Україні інституту Австрійської школи економіки.