Правило №1: Не можна примусово регулювати ціни на товари та послуги. 

Якщо під час війни забороняти підприємцям організовувати постачання та продавати продовольство (а також інші необхідні людям товари і послуги) за тими цінами, які підприємці вважають для себе обґрунтованими, це призведе лише до дефіциту необхідних людям продуктів. А загроза конфіскації товарів у «неслухняних» підприємців призведе не просто до дефіциту, а до товарного голоду. 

Тобто результатом такого регулювання і залякування підприємців будуть лише додаткові страждання та смерть тих людей, які інакше залишилися б живі, незважаючи на війну.

📊 Річ у тім, що зростання цін на товари та послуги в екстрених ситуаціях пояснюється об'єктивними економічними причинами: зокрема, законом попиту та пропозиції. Попит на певні групи товарів в екстремальних умовах (наприклад, під час війни) зберігається або зростає, а кількість охочих забезпечувати пропозицію товарів у такій складній і небезпечній ситуації скорочується. 

❗️Скорочення пропозиції товарів автоматично призводить до зростання цін на них. Примусове регулювання цін і поготів загроза конфіскації товарів зроблять екстремальні умови, що склалися для підприємництва, ще складнішими. Це призведе до додаткового зниження пропозиції товарів і послуг, тобто до ще більшого дефіциту, ще більшого зростання реальних цін. 

Іншими словами, за будь-якого примусового регулювання цін (як і за будь-якого іншого примусового регулювання підприємницької діяльності) неминуче спрацьовує закон Паркінсона – хотіли як краще, а вийшло як завжди.

❓ Але як же бути? – запитає хтось. – Адже не всі можуть дозволити собі купувати продукти за високими цінами. На це можна відповісти таке:

1️⃣ Як показує війна з росією, що триває наразі, велика кількість підприємців безкоштовно забезпечує своєю продукцією тих, хто її потребує. Тобто в багатьох випадках ціни під час війни навіть нижчі, ніж в умовах мирного життя (аж до нульових цін). Там, де ціни все ж таки вищі, до цього необхідно ставитися, як до додаткового профіту для людей (споживачів). 

Якщо цю діяльність підприємців (постачання продуктів за високими цінами) заборонити, то цей додатковий профіт для споживачів зникне (цих товарів просто не буде). Утім, зникне і безоплатна роздача продуктів підприємцями (у підприємців же немає чарівної скатертини-самобранки).

2️⃣ Ті підприємці, які під час війни підняли ціну на свою продукцію (це можна спостерігати, наприклад, у продуктових магазинах), не підняли ціни до небес. Хоча могли б. Тобто очевидно, що підприємці свідомо втрачають деяку частину свого потенційного прибутку, роблячи тим самим додатковий внесок у справу перемоги над агресором. Підтримуючи своїх клієнтів не лише тим, що у складний час забезпечують їх продуктами (що вже саме по собі викликає захоплення та почуття вдячності), а й тим, що добровільно роблять це за значно нижчими цінами, ніж того вимагає закон попиту-пропозиції. 

На жаль, через таку свою жертовність підприємці самі позбавляють себе ресурсів для розвитку бізнесу (не розвивають економіку країни). Але в цьому винні вже не вони, а війна. Війни без втрат не буває (зокрема, без економічних втрат).

3️⃣ Підприємці жертвують частину своєї виручки на підтримку української армії та підрозділів територіальної оборони. Тобто люди, купуючи продукти у підприємців, автоматично (навіть неусвідомлено) допомагають українській армії. Якщо заборонити підприємцям отримувати прибуток, то підтримувати українську армію не зможуть ані вони, ані більшість їхніх клієнтів.

4️⃣ Тим, хто переймається, бо не всі можуть собі дозволити товари за високими цінами, можна порадити купувати товари в підприємців і потім роздавати їх безоплатно (або продавати за нижчими цінами) усім охочим. Тоді всі повірять, що такі люди справді переживають за інших.

Або, наприклад, можна самостійно зайнятися постачанням продуктів людям безкоштовно або за низькими цінами. У такий спосіб реалізуються одразу два бажання. По-перше, для людей забезпечено дешеві або безкоштовні товари. По-друге, покарано «жадібного» підприємця. Бо ж люди перестануть купувати «дорогі» товари у підприємця, отримуючи дешеві або безкоштовні товари у згаданої людини. (Звісно, це був сарказм. Адже ті, хто вимагає щось від підприємців, самі ці вимоги виконувати не збираються. З однієї простої причини – ці вимоги суперечать економічним законам і, як наслідок, нездійсненні).

✅ Чому все написане важливо? Чому це важливо розуміти саме зараз (під час війни)? Якщо бажання державного регулювання цін сьогодні буде втілено в життя, то це не тільки значно послабить Україну під час війни, а й (що навіть страшніше) у прихильників цієї ідеї з'явиться спокуса зберегти і посилити таке регулювання після нашої перемоги. Це неминуче ускладнить і сповільнить післявоєнне відновлення української економіки: наш рівень життя ще довгі роки не зможе відновитися до довоєнного рівня. Не кажучи вже про те, щоб його перевищити.

🎓 Також не забувайте підписуватись на канал директора першого в Україні інституту Австрійської школи економіки.