На майданчику KyivBookFest на дебатах між прихильниками ринкової економіки та прихильниками державного інтервенціонізму Дмитро Кисилевський, захищаючи державне регулювання економіки, сказав таке:

"...Саме підприємці створюють економіку. Саме їхні [підприємців] енергія і вмотивованість створюють продукти і додану вартість. І це абсолютно правильно. [Але ]мотив підприємця - заробити гроші і реалізувати себе. [Тому] він буде реалізовувати себе там, де йому це подобається, де йому це зручно. Завдання держави спрямувати енергію підприємця в те русло, яке необхідне для виконання загальних цілей. Не тільки його власних, а тих, які необхідні для нашого суспільства, для держави..."

У цій цитаті ми бачимо, наскільки витончено держава (Дмитро Кисилевський є заступником голови Комітету Верховної ради з економічного розвитку) вміє підміняти поняття, видаючи чорне за біле так, що непідготовленій людині це дуже важко помітити.

Де ж у цьому випадку відбулася підміна?

Дмитро сказав "... Мотив підприємця - заробити гроші і реалізувати себе. ..."

Саме з цієї фрази почався процес підміни білого чорним. Річ у тім, що кожен підприємець насправді займається підприємницькою діяльністю для того, щоб поліпшити життя своє і своєї сім'ї, тобто займається підприємницькою діяльністю для того, щоб заробити гроші. Але Дмитро тут підприємцю, крім прагнення заробити гроші, приписав ще прагнення реалізувати себе.

Ви скажете, що це невинне і красиве доповнення? Так, красиве. Але не невинне! Тому що далі Дмитро (свідомо чи навмисно) повністю забуває про головну мету й мотивацію підприємця - заробити якнайбільше грошей - і починає спиратися у своїх міркуваннях тільки на це не пов'язане з реальністю, але гарне та "нешкідливе" доповнення (прагнення реалізувати себе), яке не стосується реальності.

Спираючись на цю вигадану ним мету підприємця, яка не відповідає дійсності, Дмитро заявляє, що підприємець (переслідуючи цю свою "мету") "...буде реалізовувати себе там, де йому це подобається, де йому це зручно". 

Помітили витончену підміну? У реальному житті підприємець працює там, де він може заробити більше грошей, отримати більше прибутку. А це означає, що він працює там, де його товари і послуги найбільше потрібні людям (суспільству). Інакше кажучи, у гонитві за прибутком, прагнучи заробити більше грошей, підприємець допомагає людям (суспільству) в досягненні їхніх цілей. Так це відбувається в реальному житті.

Але після підміни понять Дмитром у нього виходить, що це зовсім не так. У нього виходить, що підприємець не прагне заробити більше грошей, а просто хоче реалізовувати себе (хоча незрозуміло, що це значить) і тому не забезпечує людей тим, що їм необхідно (не допомагає суспільству досягати своїх цілей). Натомість він виробляє продукти і послуги, які йому подобаються, але не потрібні людям. Хоча незрозуміло, за рахунок чого і навіщо він усе це виробляє, якщо людям - суспільству - це не потрібно і вони в нього нічого не купують.

Незрозуміло ж це через те, що Дмитро забуває (або свідомо замовчує), що економічні цілі людей (суспільства) і цілі підприємців завжди збігаються. Люди прагнуть отримати необхідні їм для життя певні товари та послуги, а підприємці прагнуть забезпечити людей саме цими товарами та послугами. Тому твердження Дмитра, що "...завдання держави - спрямувати енергію підприємця в те річище, яке необхідне для виконання загальних цілей. Не тільки його цілей, а тих цілей, які необхідні для нашого суспільства..." не має сенсу.

Правда красиво? У Дмитра підприємець із людини, яка прагне прибутку, "раптово" перетворився на людину, яка прибутком не цікавиться.

А оскільки підприємницький прибуток є мірилом зростання добробуту людей і досягнення їхніх цілей (у рамках суспільства), то, на думку Дмитра, для того, щоб змусити підприємців займатися тим, що приноситиме їм прибуток (а суспільству добробут), потрібен державний примус - держава має забороняти підприємцям займатися неприбутковою або малоприбутковою діяльністю і змушувати їх займатися тим, що приноситиме їм більший прибуток. Таким чином, на думку Дмитра, підприємці обов'язково потребують державного регулювання.

У підсумку, що ми маємо в реальному житті? Ми маємо підприємців, які насправді працюють у тих галузях, де вони здатні отримати максимальний прибуток. (Не дарма ж у народі побутує думка, що "підприємці зажерлися, у гонитві за великими прибутками вони готові й матір продати"). Але тут з'являється держава, яка починає займатися державним регулюванням економіки, тобто забороняє підприємцям працювати там, де вони працюють, примушує їх займатися чимось іншим.

Але якщо підприємці без державного регулювання робили те, що приносить їм максимальний прибуток, а суспільству максимальну користь, то що відбувається, коли вони, примушені державою, змушені займатися чимось іншим? Правильно, вони починають отримувати менше прибутку, а суспільство від їхньої діяльності починає отримувати менше користі. Саме це і називається державним регулюванням підприємницької діяльності. 

Як бачимо, виявляється все, що потрібно для "обґрунтування" необхідності державного регулювання економіки, - це маніпулятивно додати до цілей підприємця одну нереальну, але зате гарну і зовні нешкідливу мету.  У цьому і полягає сила держави - не в потребі її для людей, а маніпуляції словами.

А який вигляд мала б промова Дмитра, якби він не вигадав для підприємця таку красиву і "нешкідливу" мету, як самореалізація? Виглядала б вона тоді ось так:

✔️"...Саме підприємці створюють економіку. Саме їхні [підприємців] енергія і вмотивованість створюють продукти і додану вартість. І це абсолютно правильно. Мотив підприємця - заробити гроші. Тому він працюватиме там, де зможе виробляти ті товари і послуги, які допомагають людям (суспільству) в досягненні цілей, що стоять перед ними. Будь-яке зовнішнє втручання в роботу підприємців може тільки погіршити ситуацію - віддалити людей (суспільство) від досягнення бажаних для них цілей."

ВІДЕО з аналізованою тут цитатою Дмитра див. у Telegram