У Верховній раді України триває робота над законопроектом, який обіцяє забезпечити всіх українців житлом. Як один із механізмів реалізації такої обіцянки розглядається активізація будівництва соціального житла.

Так склалося, що прикметник "соціальний" чомусь, на думку більшості людей, надає будь-якому іменнику позитивну якість. Хоча насправді додавання до слова прикметника соціальне, завжди змінює сенс слова на протилежний.

Так, якщо слово “справедливість” дійсно означає справедливість, то будь-які інші слова чи словосполучення можуть означати лише щось інше, відмінне від справедливості.

Тому словосполучення "соціальна справедливість" ніяк не може означати щось справедливе. Адже слово "соціальна" люди додали тут не просто так, а звичайно ж, щоб відрізняти те, що вони називають "соціальною справедливістю" від того, що заведено називати "справедливістю". Тобто "соціальна справедливість" - це не "справедливість".

Приблизно те саме відбувається і при додаванні слова "соціальне" до слова "житло". Якщо ми проаналізуємо як на сенс слова "житло" впливає додавання слова "соціальний", в контексті законопроекту, що обговорюється в кулуарах Верховної ради, то ми отримаємо наступне визначення соціального житла:

Соціальне житло – це житло, в якому політики та чиновники дозволятимуть жити максимальній кількості політиків та чиновників (у тому числі їхнім родичам, друзям та знайомим), а також невеликій кількості звичайних людей, яких чиновники віднесуть до категорії малозабезпечених.

При цьому політики та чиновники житимуть у такому житлі абсолютно безкоштовно (бо називати вони його будуть службовим), а решта (тобто деякі малозабезпечені) таке житло орендуватимуть, хоча й за ціною нижчою від ринкової. Яка ціна вважатиметься ринковою, вирішуватимуть, звичайно, теж політики та чиновники. Також вони ж вирішуватимуть яку та кому з малозабезпечених даватимуть знижку на оренду соціального житла.

Іншими словами, соціальне житло, за фактом, належатиме політикам та чиновникам. Вони у цьому житлі житимуть самі. Причому безкоштовно. Вони також здаватимуть його в оренду тому, кому захочуть; і за тією ціною, за якою вважають за потрібне. А чому б і ні? Адже це їхнє житло.

Якщо у вас є житло, тоді цілком природно, що ви вирішуєте, хто в ньому житиме – ви чи орендарі. Вирішуєте які саме орендарі і за якою ціною в ньому житимуть, вирішуєте теж ви. Ось так і чиновники, вони теж вирішуватимуть, хто житиме у соціальному житлі, яке їм належить – вони самі чи орендарі. І якщо орендарі, то хто конкретно і за якою ціною.

При цьому всі поточні витрати на утримання такого соціального житла, природно, здійснюватимуться за рахунок оподаткування всіх тих жителів країни, які цим житлом не користуються. У цьому, до речі, і полягає суть держави – одні люди насильно (через оподаткування та регулювання) змушують забезпечувати комфортне життя іншим. При цьому, абсолютно неважливо, що у самих примушених, як правило, комфортне життя відсутнє або набагато менш комфортне, ніж у тих людей, комфорт яким їх змушують забезпечувати.

Будуватися таке житло також за рахунок усіх тих, хто цим житлом ніколи не скористається. Робитиметься це, по-перше, через оподаткування. За рахунок насильно відібраних в одних людей зароблених ними грошей чиновники фінансуватимуть будівництво житла для інших людей (насамперед для себе коханих). Це природно забезпечить додаткове збагачення чиновників та ще глибше збіднення оподатковуваних.

Друге джерело створення соціального житла, це примусове вилучення частини новозбудованих квартир і будинків у забудовників. Що, природно, призведе до скорочення кількості житла, запропонованого забудовниками потенційним покупцям, підвищення цін на це житло, та зниження рівня життя людей, які потребують житла.

Третє джерело появи нового соціального житла – це конфіскація державою квартир та будинків у його поточних власників. Під різними приводами. Придатних для цього статей, пов'язаних із злочинами без постраждалих, у кримінальному кодексі достатньо.

Чим більше політична влада прагне сподобається виборцям і чим більше вона потребуватиме лояльності та підтримки з боку армії чиновників, тим більше державі доведеться “створювати” соціального житла, а значить все більше і більше використовувати це джерело формування фонду соціального житла.

Яскравим прикладом цього є практика масштабного виселення сталінською державою власників із їхніх будинків та квартир, і вселення туди численних партійних та державних функціонерів. Державі забирати вже існуюче житло набагато простіше і швидше, ніж самостійно будувати нове або чекати, коли незалежні забудовники щось збудують, щоб потім змусити їх "поділитися" збудованим.

Саме так виглядає сутність соціального житла, якщо дивитися на нього без рожевих окулярів. Як бачимо, "соціальне житло", з точки зору економіки та людської діяльності, а також з точки зору етики та моралі, цілком протилежне "житлом". Тому що житло, це те, чим людина забезпечує себе власним коштом і завдяки добровільній взаємодії з нею інших людей.

А соціальне житло це те, чим людина забезпечує себе за рахунок інших людей, здійснюючи над ними насильство. Щоб вказати на цю кардинальну відмінність і доводиться до слова "житло" додавати прикметник "соціальне". Так само, як у тих випадках, коли до слова “справедливість” ми додаємо прикметник “соціальна”, вказуючи на те, що йдеться зовсім не про справедливість.

🎓 Також не забувайте підписуватись на канал директора першого в Україні інституту Австрійської школи економіки.