Широко поширений образ майбутнього, у якому автоматизація та роботизація виробництв досягла таких вершин, що невелика кількість бізнесменів виявляється власниками кількох повністю роботизованих виробництв, які здатні виробляти все та в будь-якій кількості. Причому в цьому майбутньому роботи вироблятимуть, зокрема й самих роботів. Жодного працівника-людини для таких виробництв не потрібно. 

Стверджується, що для цих кількох бізнесменів буде цілком достатнім забезпечувати продукцією своїх виробництв, тобто усім необхідним, тільки один одного. У такій ситуації решта населення землі, багато мільярдів людей, виявляться непотрібними економіці. Безнадійно безробітні, всі ці люди помруть від голоду, холоду і хвороб. 

Як вирішити цю проблему? Що робити, коли світ стане таким, як він описується в цьому апокаліптичному сценарії? Як не дати померти мільярдам людей? 

Зазвичай широкою громадськістю і, насамперед, громадськими та політичними активістами пропонуються два рішення цієї проблеми: примусове стримування економічного розвитку і запровадження безумовного базового доходу.

Перший захід призначений для того, щоб не допустити розвиток економіки до повної автоматизації та роботизації виробництв. Другий захід має не дозволити людям померти від голоду, холоду і хвороб, якщо повної автоматизації та роботизації виробництв уникнути не вдасться, тобто якщо перший захід все ж не спрацює.

Для тих, хто далекий від розуміння того, чим є людська діяльність, зокрема, економічна, подібні заходи запобігання економічному апокаліпсису можуть мати цілком розумний вигляд. Але для тих, хто добре знайомий із наукою про людську діяльність та економічною теорією, очевидно, що до недоїдання і хвороб, тобто до низького рівня життя, призводять не автоматизація і роботизація економіки, а якраз стримування її розвитку, зокрема шляхом введення безумовного базового доходу. 

Те, що стримування розвитку економіки не дасть змоги поліпшити якість свого життя тим, хто зараз погано харчується, погано вдягається та взагалі живе в умовах далеких від того, що можна назвати комфортом, - це, сподіваюся, зрозуміло всім. Те, яким чином введення безумовного базового доходу також негативно позначиться на житті цих людей, я описую в інших своїх публікаціях. У цій же я хочу сказати про інше. Про те, що немає жодної причини взагалі вживати будь-яких заходів для того, щоб запобігти економічному апокаліпсису.

Річ у тім, що описане на початку цієї публікації жахливе майбутнє людства ніколи не настане. Оскільки, з огляду на природу людини, такий стан речей неможливий. Точніше, майбутнє, звичайно, настане, але воно ніколи не буде таким.

І ось чому.

1️⃣ По-перше: навіть якщо якийсь підприємець зможе виробляти за допомогою роботів 10 млрд. ложок на годину, він не буде цього робити, якщо ці ложки в нього ніхто не купує. Ба більше, він не купуватиме роботів для виробництва ложок. Тож інші виробники не будуть цих роботів виробляти. Виробляти таку кількість ложок (а також виробляти необхідних для цього роботів) є сенс тільки в тому випадку, якщо мільярди людей цих ложок потребують. Отже, існування таких повністю автоматизованих і роботизованих виробництв можливе тільки тоді, коли є люди, які цих ложок (або інших товарів) потребують. Інакше кажучи, ситуація, коли є кілька бізнесменів із повністю роботизованими виробництвами і цим бізнесменам не потрібна решта людей, неможлива.

2️⃣ По-друге: навіть якщо допустити таку неможливу в реальності ситуацію, що кілька виробників за допомогою повністю роботизованих виробництв виробляють мільярди ложок, виделок та інших речей для обміну ними тільки між собою, і їм не потрібні інші люди, тоді ніщо не заважає іншим людям виробляти все необхідне один для одного й обмінюватися цим між собою в рамках свого власного ринку. Що, власне, без наявності роботизованих виробництв завжди відбувалося і відбувається зараз. Тобто, навіть якщо кілька надроботизованих бізнесменів складають штабелями свою продукцію та не пропонують її решті людей (що саме по собі вже абсурдно і нереально), це не означає, що інші люди будуть голодними, босими та без житла. 

3️⃣ По-третє (теоретичні підстави): людська праця (робоча сила) – це найрідкісніший і найуніверсальніший із усіх наявних економічних ресурсів, тому він не може бути незатребуваним. Якщо в описаному майбутньому буде затребуваний такий поширеніший і менш універсальний економічний ресурс, як роботи, то людська праця буде затребуваною тим більше.

4️⃣ По-четверте (довідка з історичної практики): сто років тому 90% робочих місць було в сільському господарстві. За сто років механізація і роботи практично повністю витіснили з сільського господарства людей. Кількість робочих місць у сільському господарстві скоротилася з 90 до 10% (цифри орієнтовні). Проте у світі зараз у багато разів більше робочих місць, ніж їх було до витіснення машинами і роботами людей із сільського господарства.

Що з усього цього випливає? 

✔️Не треба боятися майбутнього. І вже тим паче не слід через такий безпідставний острах стримувати економічне зростання і взагалі якимось чином втручатися в економічну діяльність людей, у їхню добровільну взаємодію. Інакше ви навпаки такими своїми діями щось подібне до цього майбутнього створите. Не в тому сенсі, що завдяки вашому втручанню швидше з'являться повністю роботизовані виробництва, а в тому сенсі, що через ваше втручання люди будуть частіше помирати від голоду, холоду і хвороб.

🎓 Також не забувайте підписуватись на канал директора першого в Україні інституту Австрійської школи економіки.