Лідери держав і різні міжнародні організації вже починають говорити про необхідність виділення для України кількох десятків і навіть сотень мільярдів доларів для відновлення зруйнованої економіки України. Зі зрозумілих причин, українці зустрічають такі заяви з радістю.

Але чи справді нам вигідна допомога інших держав? Якщо відповідати на це питання з точки зору економічної теорії та науки про людську діяльність, то відповіді будуть такими:

1️⃣ Якщо допомога надаватиметься нашій державі у формі кредитів, тоді, по-перше, держава (через політиків і чиновників) витрачатиме отримані кошти вкрай неефективно. Буде будувати не те, що потрібно людям. А якщо раптом побудує щось корисне, то не там, де в цьому є реальна необхідність. Більша частина коштів, як завжди, осяде в кишенях чиновників. Ми зможемо спостерігати золоту еру корупції та бюджетного дерибану.

Але найголовніше: розплачуватися за ці кредити доведеться простим українцям. Тобто високі податки та інші офіційні й неофіційні побори з бізнесу і з людей нікуди не зникнуть. Навпаки, податкове навантаження на економіку тільки зросте. Природно, це призведе не до зростання економіки, а навпаки – до її стагнації. Іншими словами, незважаючи на нові дороги та сучасні адміністративні будівлі, українці, як і раніше, будуть найбіднішими в сім'ї європейських народів.

2️⃣ Якщо грошову допомогу надаватимуть нашій державі у формі безоплатної та безумовної допомоги, це, звісно, краще ніж допомога у вигляді кредитів. Та проблеми з їхнім неефективним використанням, корупцією навколо всього, що пов'язано з цими грошима, як і раніше, матиме місце, так само, як у випадку з допомогою у вигляді кредитів. Крім того, освоєння чиновниками міжнародної грошової допомоги призведе до серйозних перешкод і відсутності простору для підприємницької ініціативи.

До позитивного боку безоплатної допомоги можна віднести тільки те, що нашою державою (політиками та чиновниками) отримання такої міжнародної допомоги не зможе використовуватися як виправдання для підвищення податкового навантаження на економіку. Але це не означає, що податкове навантаження не буде підвищено. Бо цілком достатнім аргументом на користь підвищення податків, з погляду політиків і чиновників, може бути те, що «у нас розруха, ми пережили війну, заради відновлення економіки нам усім слід затягнути паски». А це означає, що безоплатна допомога, як і допомога у формі кредитів, призведе до стагнації економіки, і ми не побачимо істотного підвищення рівня нашого життя ще довгі й довгі роки.

Тож у якій би формі держава (політики та чиновники) не отримала допомогу від інших держав або міжнародних організацій, це не забезпечить нам реального зростання економіки, не призведе до помітного зростання добробуту людей. Ось до чого це точно призведе, так це до наркотичної залежності України від такої допомоги. Оскільки навіть ці несправжні (декоративні) зміни, досягнуті завдяки міжнародній фінансовій допомозі, можуть зникнути в одну мить, щойно її надання буде з якихось причин заморожено або припинено.

❓ Що ж нам робити?

Для того, щоб уникнути перерахованих вище проблем, необхідно довірити відновлення України не державі (не політикам і чиновникам), а підприємцям. Підприємцям України та всього світу.

✔️Якщо держава припинить займатися економікою: стриножити підприємницьку ініціативу податками, заборонами й обмеженнями – то підприємці вирішать завдання відновлення і подальшого розвитку української економіки дуже швидко та максимально ефективно.

І зроблять вони це за свої гроші. Будуватиметься та розвиватиметься те, що необхідно людям, а не вигідно чиновникам. Не треба буде підвищувати податки, щоб обслуговувати державний борг. Не буде місця корупції та збагаченню чиновників за рахунок державного бюджету. Але найголовніше, підприємницька ініціатива, на відміну від державної бюрократії, створить не тільки зовнішню картинку відновлення і процвітання України, а й забезпечить реальне зростання добробуту людей.

Таким чином, у нас є два шляхи. Ми можемо покластися на наших чиновників, які будуть на свій розсуд витрачати чужі гроші (гроші платників податків інших країн). Або ми можемо покластися на підприємців, які витрачатимуть на відновлення України свої гроші.

Перший шлях збереже наш статус найбіднішої країни Європи, тоді як вибір другого шляху зробить нас прикладом не тільки військової доблесті, а й зразком економічного благополуччя для всього світу.

На жаль, більшість із нас поки що помилково орієнтується на перший шлях відновлення економіки України. Сподіваюся, що після закінчення війни ми все-таки зробимо правильний вибір.

Примітка 1: У даній публікації ставиться під сумнів необхідність прийняття від інших держав допомоги, яка стосується відновлення післявоєнної України. Що стосується допомоги, яка дозволяє нам вистояти в цій війні та перемогти, то тут не можна відмовлятися від будь-якої допомоги.

Примітка 2: Дерибан – процес розподілу загальнозатребуваних чи просто цінних речей у колі обраних або серед «своїх».

🎓 Також не забувайте підписуватись на канал директора першого в Україні інституту Австрійської школи економіки.