Що економічна наука думає з приводу цієї популярної книги? #8

«Чому нації занепадають?», Робінсон та Аджемоглу. Глава 1: Так близько - і так по-різному. 

Як заробити мільярд-другий.

У цій частині книги автори намагаються продемонструвати, що мексиканська держава допускає утворення приватних монополій, а держава США з приватними монополіями бореться. На думку авторів книги, це ще одна з причин, чому рівень життя в Мексиці нижчий, ніж у США.

Цікаво, що на самому початку цієї частини автори демонструють своє негативне ставлення до багатих підприємців. Зокрема, вони з негативним відтінком пишуть про те, на чому одна людина заробила багато грошей. Ось ця цитата: 

"...Мексиканець Карлос Слім заробив гроші не на власних винаходах. Спочатку він досяг успіху в угодах на фондовому ринку і в купівлі та подальшій реструктуризації збиткових підприємств. Його головною удачею стало придбання телекомунікаційної монополії Telmex..." 

Ми бачимо, що автори книжки тут, по суті, якщо прямо й не звинувачують людину в тому, що вона заробила гроші, займаючись підприємництвом, то щонайменше вважають такий заробіток для людини чимось негідним, таким, що заслуговує на осуд.

Зауважу, такою є позиція авторів щодо підприємців, які в інших частинах цієї самої книжки пишуть про те, що високий рівень життя - це добре, що забезпечувати собі високий рівень життя найправильніше, займаючись економічною (тобто підприємницькою) діяльністю. Хотілося б запитати авторів книги, як вони примудряються поєднувати вихваляння фондового ринку (ключового елемента будь-якої процвітаючої економіки) і своє негативне ставлення до учасників цього фондового ринку?

Точно такі самі дивні протиріччя виявляють автори книги і у своєму ставленні до монополій. У цій частині книги вони хвалять державу США за те, що вона вступила в боротьбу з потенційним монополізмом Microsoft на ринку інтернет-браузерів, а в одній із попередніх частин цієї книги вони хвалили державу США за те, що вона обдаровує монопольним становищем власників патентів й охороняє це їхнє монопольне становище.

Виходить, що вся книга має приблизно такий вигляд: автори наводять випадковим чином підібрані історичні приклади і потім озвучують заздалегідь підготовлені висновки про корисність і безальтернативність держави. При цьому авторів книги ніяк не бентежить те, що одна половина наведених ними історичних прикладів суперечить іншій половині, а всі разом вони суперечать висновкам, які озвучують автори книги.

Але повернімося до питання про монополії, з якими автори книги то пропонують боротися, то навпаки - наполягають, що найрозумніше їх захищати. Щодо монополій слід сказати таке: 

По-перше, саме антимонопольне законодавство США сповнене суперечностей і не містить конкретики. Наприклад, воно є каталізатором боротьби з монополіями, але не містить визначення монополії. Воно також ініціює боротьбу з ринковою владою підприємців, але не дає визначення, що таке ринкова влада.

Тож антимонопольне законодавство, по суті, просто надає державним бюрократам право і можливість вставляти палиці в колеса будь-якому більш-менш успішному бізнесу аж до його повного знищення за примхою цих самих бюрократів. Уже одних цих "дивацтв" антимонопольного законодавства було б достатньо, щоб щонайменше поставити під сумнів корисність застосування державою такого законодавства щодо підприємців, зокрема компанії Microsoft (про що йдеться в цій частині книги).

До речі, особливо хочеться вказати ще на один приклад, де автори книги остаточно заплуталися у своїх доводах і аргументах. Ідеться про те, що автори говорять про шкоду монополій, про те, що з ними хорошій (правильній) державі слід боротися, і водночас із цим вони називають хорошою (правильною) державою державу, яка штрафує підприємця за те, що він вийшов на певний ринок, коли на цьому ринку вже був один підприємець.

По-друге, якщо піти далі та спертися в цьому питанні не просто на здоровий глузд, а й на економічну теорію, то виявиться, що антимонопольна діяльність держави США не просто викликає сумніви в доцільності, а й завдає прямої шкоди економіці та добробуту людей, які живуть у країні.

Річ у тім, що на нерегульованому ринку більшу частку займають ті компанії, які приносять більше користі споживачам, пропонуючи їм товари і послуги кращої якості і за нижчими цінами, ніж у конкурентів. Усе, до чого може призвести боротьба держави з такими "монополістами", - це зниження якості та підвищення ціни на відповідні товари та послуги. Чи робить це життя споживачів цих товарів кращим? Ні, не робить. Навпаки, життя людей від цього тільки погіршується.

Таким чином автори книги або не розуміють, або свідомо замовчують той факт, що, займаючись розв'язанням проблем монополізму, держава США так само, як і держава Мексики, гальмує економічне зростання своєї країни, гальмує зростання добробуту людей, які її населяють.

Але якщо боротьба з монополіями в США завдає людям шкоди, то чому відсутність боротьби з монополіями в Мексиці теж завдає людям шкоди? Це пояснюється тим, що держава США бореться з лідерами ринку (яких вона називає монополістами), тоді як держава Мексики потурає неринковим монополістам, тобто монополістам, яких вона сама ж і створює.

У цьому сенсі держава США теж нічим не відрізняється від держави Мексики. Вона теж не бореться з неринковими монополістами, яких сама створює. Як приклад можна навести державну пошту США, а також низку інших державних і підтримуваних державою приватних монополій.

☑️ Як висновок можна сказати таке: щодо монополій держави в США і Мексиці поводяться однаково. І якщо в якійсь із цих держав створення державних або квазідержавних приватних монополій і боротьба з приватними лідерами ринку (локомотивами економіки) відбувається не так явно або не так активно, то це не через те, що ця держава не хоче або не вміє цього робити, а з тої причини, що з тих чи інших об'єктивних причин у неї це не виходить (хоча їй цього дуже хочеться). Іншими словами, пояснення авторів причин того, чому в Мексиці люди бідніші, ніж у США, посиланням на те, що у США правильна держава, яка, на відміну від мексиканської, поводиться правильно в плані антимонопольної боротьби, не відповідає дійсності.


Якщо й пояснювати різницю в рівні життя (різницю в економічному розвитку) цих двох країн, то причиною цього треба називати не те, що в цих двох держав різні цілі та наміри (бо цілі та наміри в них, як ми з'ясували, однакові), а те, що держава США наразі домоглася в придушенні вільної економічної діяльності людей менших результатів, ніж держава Мексики.  

Далі буде...

🎓 Також не забувайте підписуватись на канал директора першого в Україні інституту Австрійської школи економіки.