У чому помилявся Карл Маркс? Майже у всьому! Приклад #2:

Вже на першій сторінці "Капіталу" Маркс без будь-яких підстав і пояснень здійснює заміну понять. Він починає називати корисну річ (товар) споживчою вартістю. Цитата:

«…Корисність речі робить її споживчою вартістю… товарне тіло, як, наприклад, залізо, пшениця, алмаз тощо, саме є споживчою вартістю, чи благом…»

Шахрайство тут з боку Маркса (не обов'язково усвідомлене) полягає в тому, що він шляхом підміни назви реальне благо (товар), яке для виробника та споживача має лише якісну (порівняльну) характеристику – більш корисне або менш корисне (більш цінне або менш цінне), перетворює на абстрактну вимірювану величину. Навіщо він це робить?

Очевидно, щоб далі за текстом “Капіталу” він міг здійснювати необхідні йому арифметичні операції зі споживчою вартістю. Це дозволить йому видавати бажане за дійсне. Тобто представити усе так, щоб його неспроможна “економічна теорія” виглядала правильною завдяки наявним у нього розрахункам.

Щоб проблема підміни, яку здійснює Маркс, була більш зрозумілою,можна провести таку аналогію.

Уявімо, що людина (назвемо її Андрій) дуже любить ванільне морозиво, а шоколадне морозиво з якоїсь причини викликає у неї огиду. Якщо ми в цьому випадку будемо оперувати такими якісними характеристиками як суб'єктивно більш цінне і менш цінне благо (як і належить економістам), то прийдемо до висновку, що Андрій добровільно не змінить пачку ванільного морозива на кілька пачок шоколадних. Тобто не змінить те, що йому подобається на велику кількість того, що у нього навіть у невеликій кількості викликає огиду.

Якщо ж прийняти заміну понять, зроблену Марксом, то для прогнозування рішення Андрія щодо обміну ми повинні визначити (призначити) величини споживчих цін для цих двох видів морозива. Наприклад: споживча вартість ванільного морозива дорівнює 100, а споживча вартість шоколадного морозива дорівнює 15 (все ж, у разі загрози голодної смерті та за відсутності будь-якої альтернативи, воно може стати в нагоді).

Тоді виходить, що Андрій із задоволенням погодиться поміняти одну пачку ванільного морозива на 7 пачок шоколадного морозива, тому що, за Марксом, для Андрія сумарна споживча вартість 7 пачок шоколадного морозива (7х15=105) більша за споживну вартість однієї пачки ванільного морозива (100). 105 більше, ніж 100! Причому обміняти свої ласощі на ще більшу кількість ненависного йому продукту (тобто більше 7-ми пачок) Андрій погодиться з ще більшим задоволенням. Що, звісно, ​​є абсурдом.

Очевидно, що “економічна теорія”, яка стверджує такий абсурд – що людина може віддати перевагу великій кількості чогось поганого і огидного замість якоїсь кількості приємного для неї блага – не може вважатися економічною теорією.

Тому що економічна теорія має описувати існуючі закономірності реального життя, а не описувати те, чого у реальному житті не спостерігається. Тому заміна Марксом категорії «корисна (цінна) річ, благо» на категорію «споживча вартість» вже з першої сторінки "Капіталу" підштовхує нас до думки, що "Капітал" не є і не може бути економічною теорією – наукою, що правильно описує закономірності реально існуючої економіки.

При цьому ми розуміємо, що уважний читач може запідозрити “помилку” у наведеному вище аналізі. Він може сказати, що Андрій вважає за краще отримати сім або більше пачок шоколадного морозива, а не одну пачку ванільного, тому що він потім зможе обміняти сім пачок шоколадного морозива на кілька пачок ванільного.

Однак, при аналізі споживчої вартості у розумінні Маркса ми маємо виключити для Андрія можливість подальшого обміну. Це випливає з наступної цитати Маркса.

Цитата: «…Споживна вартість здійснюється лише у користуванні чи споживанні [не в обміні]…»

Тобто споживча вартість, за Марксом, відображає лише переваги у споживанні. Іншими словами, у нашому випадку, величина споживчої вартості повинна визначати тільки те, що Андрій воліє споживати - воліє з'їсти одну пачку вершкового морозива або сім і більше пачок шоколадного морозива.

Ще одна претензія до наведеного вище аналізу підміни Марксом однієї категорії іншою може полягати в тому, що, можливо, Маркс далі за текстом "Капіталу" не виконуватиме арифметичні операції з величинами споживчих цін, а значить і викладені вище побоювання та претензії виявляться неспроможними.

Не виключено, що так і буде – можливо, Маркс дійсно не робитиме нічого подібного.

Але, по-перше, якщо все ж це станеться (а я впевнений, що обов'язково станеться), тоді, пославшись на наведений тут аналіз підміни категорій, ми одразу зможемо вказати на неспроможність всього, що викладено в “Капіталі”. Зможемо вказати на те, що вся ця так звана "економічна теорія" є просто набором помилок, безпідставних заяв та безглуздим жонглюванням словами та фразами.

І, по-друге, якщо Маркс дійсно не буде надалі використовувати жодних арифметичних операцій із споживчими цінами, то залишається запитання – навіщо на самому початку “Капіталу” він підміняє загальноприйняті назви економічних категорій (річ, благо, цінність) такою назвою як споживча вартість? Невже просто для того, щоб зробити свою працю більш наукоподібною? Але це не робить її більш наукоподібною. Навпаки, це перетворює текст “Капіталу” на безглуздий процес переливання з пустого в порожнє.

Далі буде…

PS. Існує також думка, що термін "споживча вартість" є просто неправильним перекладом оригінального тексту. Деякі знавці "Капіталу" вважають, що Маркс мав на увазі не "споживчу вартість", а "споживчу цінність". Проте, аналіз "споживчої цінності" у розумінні Маркса, це тема іншої публікації. За умови, звісно, ​​що на такий аналіз буде запит від тих читачів, які переклад "споживча цінність" вважають більш точним.

🎓 Також не забувайте підписуватись на канал директора першого в Україні інституту Австрійської школи економіки.