Що економічна наука думає з приводу цієї популярної книги? #14-1 (Критичний розбір книги)

«Чому нації занепадають?», Робінсон та Аджемоглу. Розділ 3: Як виникають багатство і бідність.

Екстрактивні та інклюзивні політичні інститути.

📣 ТЕЗА АВТОРІВ: Усі економічні інститути створені суспільством. Наприклад, економічні інститути Північної Кореї були нав'язані країні комуністами, які прийшли до влади в країні в 1940-ті роки, а конкістадори нав'язали економічні інститути колоніальній Латинській Америці. 

НАШ КОМЕНТАР: Ні, економічні інститути створюються не суспільством. Суспільство не є суб'єктом і тому нічого створювати не може. Хто ж створює економічні інститути?

1️⃣ Економічні інститути вільного ринку є спонтанними порядками і створюються індивідами, кожен із яких, переслідуючи свої особисті суб'єктивні цілі, діє таким чином, що спільна поведінка людей має вигляд кимось задуманого та створеного порядка, хоча ніхто його спеціально не задумував і не впроваджував у життя.

Оскільки такі економічні інститути є результатом дії всіх людей, які діють у власних інтересах, існування таких економічних інститутів є корисним і сприятливим для всіх і кожного. Отже, немає нічого дивного в тому, що такі спонтанні порядки - такі економічні інститути - є найсприятливішим середовищем для зростання економіки і зростання добробуту людей.

Але автори в цій частині книги і взагалі у всій своїй книзі мають на увазі не такі економічні інститути. Зокрема те, що автори називають інклюзивними економічними інститутами, вони не відносять до описаних нами в цьому коментарі економічних інститутів.

2️⃣ Державні економічні інститути штучно створюються і насильно насаджуються в суспільстві політичною елітою - групою людей, яка в той чи інший спосіб отримала владу над іншими. Такі інститути є результатом дії у своїх інтересах людей, які належать до політичної еліти, а не всіх людей у країні. Тому такі економічні інститути (правильніше їх називати державними економічними інститутами або просто державними інститутами) є сприятливим середовищем для зростання добробуту людей, які належать до еліти.

І оскільки такі політичні інститути не з'явилися внаслідок переслідування своїх інтересів рештою людей (які не належать до політичної еліти), то вже з огляду на це стає зрозумілим, чому такі економічні інститути (державні інститути) ускладнюють життя простим людям, які не входять до еліти.

Це, своєю чергою, означає, що навіть якби політична еліта не мала злого наміру і прагнення жити за рахунок інших людей, все одно створювані державою (політичною елітою) економічні інститути завжди підвищуватимуть добробут політичної еліти та знижуватимуть відносний рівень життя решти людей. Саме про такі економічні інститути пишуть тут автори книги. І цікаво, що саме до цієї категорії економічних інститутів входять у них, так звані, інклюзивні економічні інститути.

📣ТЕЗА АВТОРІВ: Економічні інститути в Південній Кореї виявилися зовсім іншими, тому що зовсім інші люди з іншими інтересами та цілями формували суспільні та державні інститути цієї країни. Іншими словами, Південну Корею відрізняла від Північної її політична система.  

НАШ КОМЕНТАР:

1️⃣ Як ми сказали вище, автори книжки обговорюють і порівнюють тільки державні економічні інститути, які створюються не всіма людьми, а лише обмеженою групою людей, що називає себе політичною елітою (державою).

2️⃣ Чомусь автори тут згадують якісь суспільні інститути, про які раніше вони нічого не говорили, і тому абсолютно незрозуміло, що вони мають на увазі. Викликає також здивування, що, на думку авторів, держава (політична еліта) створює не тільки державні інститути, а й суспільні (що б автори не мали на увазі під суспільними інститутами).

Ми пам'ятаємо, що в попередній своїй тезі автори стверджували, що суспільство створює економічні інститути. Природно виникає запитання - яким чином? Логічно було б припустити, що суспільство створює і суспільні, і економічні інститути. Або, наприклад, суспільство створює суспільні інститути, за допомогою яких потім створює економічні інститути. Однак тут автори пишуть, що суспільні інститути (так само, як економічні інститути) створюються групою людей зі своїми інтересами (тобто державою). Виходить, що, виходячи з тези, яку ми зараз розглядаємо, на думку авторів книжки, суспільство взагалі нічого не створює - ні суспільних інститутів, ні економічних. Але двома реченнями вище, тобто в цьому ж самому параграфі, автори сказали, що "...усі економічні інститути створені суспільством...". Незрозуміло, як ця книга стала популярною? Як цю книгу та її авторів узагалі можна серйозно сприймати?

📣ТЕЗА АВТОРІВ: Економічні інститути в Південній Кореї виявилися зовсім іншими, тому що зовсім інші люди з іншими інтересами і цілями формували суспільні та державні інститути цієї країни. Іншими словами, Південну Корею відрізняла від Північної її політична система.

НАШ КОМЕНТАР:

1️⃣ Не існує якихось особливих людей з "іншими інтересами і цілями". Кожна людина (будь-яка) переслідує свої власні, відмінні від інших, цілі, що приносять задоволення, комфорт, спокій і благополуччя їй самій. Іншими словами, кожна людина має на меті забезпечити благополучне життя собі самій і невеликому колу близьких їй людей.

Тож причину різниці в рівні добробуту людей у різних країнах треба шукати не в тому, що політична влада належала людям з різними цілями, а в тому, що для досягнення своїх цілей одні державні еліти знижували добробут населення своїх країн дуже активно, а інші - менш активно.

2️⃣ Автори знову повторюють, що економічні та суспільні інститути формуються невеликими групами людей, які дорвалися до державної влади, а не суспільством, як самі ж вони стверджували раніше. Тобто знову суперечать самі собі.

3️⃣ Так, ми згодні (спираючись на економічну теорію і науку про людську діяльність), що сьогодні країни відрізняються одна від одної політичними системами, які там існують. У тому сенсі, що одні політичні системи є більш репресивними щодо людей, інші - менш репресивними (але все одно репресивними).

📣ТЕЗА АВТОРІВ: політика - це процес, під час якого визначається, хто керуватиме країною. Політика пов'язана з інститутами з однієї простої причини: незважаючи на те, що інклюзивні економічні інститути сприяють зростанню та процвітанню країни, деяким людям або групам людей, наприклад, еліті комуністичної партії Північної Кореї або плантаторам острова Барбадос, може бути вигідніше, якщо в країні діють екстрактивні інститути. 

НАШ КОМЕНТАР: Автори помиляються в тому, що тільки деяким людям або групам людей при владі може бути вигідніше, якщо в країні діють екстрактивні інститути. Насправді ж будь-які люди (групи людей), які отримали владу, зацікавлені в тому, щоб цю владу зберегти. Тому неважливо, що вважають правильним автори книжки, але будь-яка політична еліта завжди робить усе можливе, щоб не дати можливість будь-кому зайняти їхнє місце.

Але цього можна домогтися тільки використовуючи те, що автори книги називають екстрактивними інститутами. Ба більше, сама ситуація, коли одні люди керують життям інших людей (зокрема їхньою економічною діяльністю), а життям цих людей іншим людям керувати заборонено, - сама ця ситуація вже, наскільки можна розуміти авторів книги, є прикладом екстрактивного інституту.

Тобто все йде саме так, як ми пояснювали під час розбору попередніх частин книги: держава (політична влада) вже сама по собі є екстрактивним інститутом. Отже, жодних інклюзивних інститутів держава створювати не може. Усі державні інститути приречені на те, щоб бути екстрактивними.

Просто в певних країнах державні інститути екстрактивні більшою мірою, а в інших - меншою (але все одно екстрактивні). Причому ступінь екстрактивності державних інститутів із часом тільки підвищується. Таким чином, якщо ми чуємо, що держави відрізняються політичними системами, які вони практикують, то слід це розуміти так, що вони відрізняються ступенем екстрактивності, а не тим, що одні системи екстрактивні, а інші інклюзивні. Оскільки, як ми щойно з'ясували, у держави не може бути інклюзивних інститутів - державні інститути завжди екстрактивні.

📣ТЕЗА АВТОРІВ: Якщо в суспільстві існують різні погляди на те, які інститути слід встановлювати, то кінцевий результат залежить від того, хто переможе в політичній грі, тобто зможе укласти вигідний альянс, здобути ширшу підтримку чи додаткові ресурси. Коротше кажучи, перемога в політичній грі залежить від розподілу влади між різними групами в суспільстві. 

НАШ КОМЕНТАР: автори тут ще раз підтверджують той факт, що державні інститути можуть бути тільки екстрактивними. Бо вони пишуть, що переможець у політичній боротьбі (тобто в боротьбі за державну владу) буде перебувати по відношенню до решти людей в особливих умовах і визначатиме правила життя для тих, хто програв.

Не всі встановлюватимуть правила для всіх, як це, очевидно, має передбачати концепція інклюзивності. Причому, як ми вже знаємо з науки про людську діяльність, переможець завжди вирішуватиме свої проблеми, а не проблеми тих, хто програв. А з огляду на те, що політична влада дає йому можливість використовувати для цього не тільки свої особисті ресурси, а й ресурси всіх інших, то його проблеми вирішуватимуться дуже швидко, а в інших проблеми, навпаки, дуже швидко поглиблюватимуться (бо їхні ресурси виснажуються заради розв'язання проблем можновладців).

І це, як ми сказали, стосується будь-яких держав. Відмінності полягають тільки в тому, що одні політичні еліти збагачуються швидше (за рахунок більш швидкого збіднення мас), а інші - повільніше (за рахунок повільного збідніння мас). 

Далі буде...

🎓 Також не забувайте підписуватись на канал директора першого в Україні інституту Австрійської школи економіки.