Що економічна наука думає з приводу цієї популярної книги? #19 (Критичний розбір книги)

«Чому нації занепадають?», Робінсон та Аджемоглу. Розділ 4: Вантаж історії: невеликі відмінності та точки перелому.

Як з'являються інклюзивні політичні інститути?

Як видно з назви цієї частини книги, тут автори обіцяють розповісти своїм читачам, як і чому з'являються політичні інклюзивні інститути. 

Ми вже не раз звертали увагу на те, що автори поки що не дали нам точного визначення інклюзивних інститутів. Усе, що ми знаємо про ці інститути, це те, що це щось хороше (точніше, воно призводить до чогось хорошого для людей), і воно може створюватися і створюється тільки державою.

Тобто визначення авторів книжки виглядає приблизно так: якщо ви бачите, що людям у якійсь країні живеться добре (що таке добре, автори теж не кажуть), значить, у країні діють інклюзивні політичні та економічні інститути, завдяки наявності яких у людей і з'явилася можливість жити добре. Якщо ж поставити запитання, що конкретно необхідно створити в країні (назвавши це інклюзивними інститутами), щоб люди в країні стали жити добре, то відповіді на це запитання в авторів книги немає. 

Проте подивімося, як, на думку авторів, з'являються ці незрозумілі інклюзивні інститути. Зокрема, інклюзивні політичні інститути.

По суті, на думку авторів, усе зводиться до того, що інклюзивні політичні інститути з'являються внаслідок революцій. У всякому разі, саме про це йдеться в цій частині книги. Проблема в тому, що автори не спромоглися пояснити, чому після одних революцій з'являються інклюзивні політичні інститути, а в результаті інших - екстрактивні.

Ба більше, незрозуміло чому автори вважають революції джерелом інклюзивних інститутів, якщо більшість революцій створює або зміцнює екстрактивні інститути? Якщо більшість революцій створюють екстрактивні інститути, то, можливо, логічніше було б заявити протилежне - що революції не допомагають, а, навпаки, заважають створенню інклюзивних інститутів?

Що ж до того революційного механізму, який, на думку авторів, створює інклюзивні інститути, то тут в авторів теж повна плутанина і суцільні суперечності. Наприклад, спочатку вони пишуть: 

💬 "...Масштабним зрушенням в англійській економіці передували англійські революції, які змінили економічні та політичні інститути країни, зробивши їх набагато більш інклюзивними, ніж будь-коли раніше..." 

Ми пам'ятаємо, що під інклюзивними інститутами автори розуміють щось таке, що охоплює всіх мешканців країни та діє на користь усіх мешканців країни (саме тому, на думку авторів, такі інститути є добрими). Тому викликає здивування те, що автори пишуть практично відразу після наведеної вище цитати. Вони пишуть:

💬"...Ці інститути виникли не як результат консенсусу; навпаки, їх породила запекла боротьба за владу між різними угрупованнями, що заперечували легітимність одне одного та домагалися встановлення таких інституцій, що будуть вигідні тільки їм самим..."

Здивування ця заява викликає, бо незрозуміло, чому автори вважають революції причиною появи інклюзивних інституцій, якщо самі ж визнають, що в процесі революційної боротьби різні угруповання прагнуть встановити екстрактивні інститути.

Тобто з цих слів авторів книги стає зрозуміло, чому внаслідок революцій переможцями створюються екстрактивні інститути (про що ми сказали вище). Але абсолютно незрозуміло чому, в такому разі, автори намагаються переконати читачів у зворотному - в тому, що революції створюють інклюзивні інститути.

Водночас, слід віддати авторам належне, вони вказали на справжню причину стрибка в економічному зростанні, зростанні добробуту людей, у Великій Британії (от тільки пропаговані авторами інклюзивні інститути тут ні до чого):

💬"...По-перше і найголовніше, промислова революція була заснована на найбільших технологічних досягненнях епохи, які, своєю чергою, стали практичним результатом нагромадження наукових знань у Європі протягом попередніх кількох століть..."

Дійсно, промислова революція сталася, тому що на той час були накопичені необхідні для такого економічного стрибка наукові знання. Однак автори тут же відводять своїх читачів у хибному напрямку, стверджуючи, що всі ці знання були отримані завдяки державній системі освіти. Що абсолютно не відповідає дійсності.

Практично всі наукові знання, винаходи та інновації того часу були результатом приватної ініціативи людей, які займалися самоосвітою або навчалися в приватних навчальних закладах. Державна система освіти - це феномен уже двадцятого століття. Феномен, який (якщо, наприклад, говорити про США) показує дуже погані результати, порівняно з приватною освітою, що існувала раніше.

Праві автори також у тому, що "...ланцюг наукових відкриттів вилився в промислову революцію саме завдяки розвитку ринкової економіки..."

Ці два твердження авторів - те, що причиною промислової революції було нагромадження знань і ринкова економіка - по суті є єдиними заявами в цій частині книжки, що відповідають дійсності та по-справжньому пояснюють, чому на той час "раптом" стався такий економічний ривок.

Але замість того, щоб детальніше дослідити саме ці феномени, автори просто раптом приписали всі заслуги державі та якимось її міфічним інклюзивним інституціям, що не мали жодного стосунку (у сенсі позитивного на них впливу) ані до накопичення людством знань, ані до добровільних ринкових відносин людей. 

Також особливу увагу в цій частині книги автори приділяють правам власності, які начебто захищала держава Великої Британії, що також стало важливим чинником економічного зростання і зростання добробуту людей.

Що стосується дотримання права приватної власності - це справді дуже важливо для успішного розвитку економіки. Проблема лише в тому, що автори не хочуть визнати того факту, що держава є найбільшим і систематичним порушником права приватної власності.

Якби автори сказали, що держава Великої Британії вирізнялася тим, що вона почала порушувати право приватної власності в менших масштабах, це справді можна було б розглядати як одну з важливих причин серйозного стрибка в зростанні економіки країни. Але це ніяк не доводило б те, що держава допомагає економічному зростанню. Бо якщо зменшення державного втручання в приватну власність людей призвело до різкого зростання їхнього добробуту, то повна відсутність такого втручання (тобто відсутність держави) призвела б до ще більш значного економічного зростання. 

До помилок і суперечностей авторів можна також віднести і їхнє ставлення до монополій. З одного боку, як причину різкого прискорення економічного зростання вони вказали на те, що "... майже всі монополії були скасовані...". З іншого боку, вони тут же оголошують причиною прискорення економічного зростання створення і підтримку монополій через патенти.

Автори, звісно, могли б послатися на те, що патентний захист стимулює винахідництво та інновації. Але це не так. І, як не дивно, автори самі це доводять на прикладі Ватта (винахідника парової машини). Вони показують, що винахід було зроблено Ваттом без будь-якої перспективи його патентування. Тому все, що зробив отриманий ним потім патент, - він створив монополію, яка природно загальмувала потенційний прогрес у цій царині, оскільки всім, окрім Ватта, виробляти парові двигуни було заборонено.

Автори книги заплуталися також у своїй ідеї централізації влади. У попередніх частинах книги і в цій вони стверджують, що для появи інклюзивних інститутів необхідна максимальна централізація політичної влади. У попередніх частинах книги ця їхня ідея суперечила їхній же власній критиці тоталітарної влади. Незрозуміло чому. Адже що може бути ще більш централізованим, ніж тоталітарна політична влада.

У цій же частині книжки вимога централізації стала суперечити сама собі вже навіть у рамках одного конкретного прикладу, оскільки автори пояснюють стрибок економічного зростання більшою централізацією політичної влади, внаслідок перемоги антимонархічних сил під час Славної Революції. Виходить, що монарх, який одноосібно уособлює політичну владу, - це, на думку авторів книги, ще недостатня централізація політичної влади для того, щоб могли з'явитися інклюзивні інститути. Така заява виглядає більш ніж дивно, як для тих, хто знайомий з економічною теорією, так і для тих, хто від економічної теорії дуже далекий. 

✔️Як висновок щодо цієї частини книги можна сказати таке: 

Автори продовжують свій стиль викладу. Вони просто перераховують різні історичні події, деякі з яких справді мають якийсь стосунок до причин багатства і бідності, але більша частина з наведених авторами історичних подій до цього жодного стосунку не має. По суті, автори пишуть що завгодно і про що завгодно, а потім просто без жодних підстав приписують усі позитивні моменти людської історії створеним державами інклюзивним інститутам, а всі негативні моменти - відсутності таких інститутів.

При цьому авторів анітрохи не бентежить, що все, що вони детально описують, аж ніяк не доводить доброчинність держави та її інклюзивних інститутів. Не доводить те, що все хороше, що відбувається в людському суспільстві є результатом державного втручання в життя людей, навіть якщо це втручання здійснюється через її інклюзивні інститути.

Тим паче, що автори так і не спромоглися нам пояснити, що ці інклюзивні інститути з себе представляють. Тобто не спромоглися пояснити, що конкретно, на їхню думку, необхідно створити в країні, щоб люди на території цієї країни жили добре? Взагалі-то економічна теорія дає відповідь на це питання, але автори з нею не згодні і намагаються запропонувати свій варіант відповіді. Але поки що в них у цій відповіді спостерігаються тільки суцільні протиріччя.

Тільки коли вони все-таки хоча б мимохідь згадують економічну теорію і починають говорити про ринкову економіку, тільки тоді в їхніх міркуваннях починає з'являтися якийсь здоровий глузд. Але вони від нього тут же тікають. Мабуть, така відповідь на поставлене ними запитання не передбачає доброчинної ролі держави. Але ж вони поставили собі завдання переконати своїх читачів якраз у доброчинності держави. Саме тому вони змушені, якщо можливо, триматися подалі від ринкової економіки з її здоровим глуздом, щоб бути ближче до придуманих ними державних інклюзивних інститутів з їхньою нелогічністю, суперечностями і відсутністю здорового глузду (не кажучи вже про відсутність у всьому цьому науковості). 

Далі буде...

🎓 Також не забувайте підписуватись на канал директора першого в Україні інституту Австрійської школи економіки.