Суспільні інтереси – це міф. Усі інтереси особисті. Просто хтось свої особисті інтереси називає суспільними.

Однак, не всі погоджуються визнавати цей факт. Насамперед не хочуть цього визнавати чинні політики, а також громадські активісти, які планують стати частиною політичної еліти. Причина цього проста. Якщо визнати, що суспільних інтересів не існує, тоді зникає єдиний аргумент, яким можна виправдати свою політичну діяльність – діяльність з управління життям та власністю інших без їх добровільної згоди.

Зацікавлені особи не відчувають утоми у своїх спробах довести існування суспільного інтересу. Виглядати це може по-різному. Наприклад, прихильник ідеї існування суспільного інтересу може запропонувати нам розмірковувати так:

<Початок міркування>

Розглянемо сім'ю. Припустимо, чоловік і дружина мали різні погляди на вирішення якогось сімейного завдання, але потім вони сіли, поговорили і дійшли єдиної думки. Думки, яка є вигідною для кожного з них. Це спільна думка, з якою згодні обидві ці людини, і є суспільний інтерес цих двох людей. Таким чином, сім'я вирішила протиріччя між суспільним інтересом сім'ї та особистими інтересами кожного члена сім'ї. Особистий інтерес кожного збігся з суспільним.

Так ось держава – це машина для вирішення протиріч між особистим інтересом кожного члена суспільства та суспільним інтересом. Потрібно, щоб особистий інтерес співпав із суспільним. Але не завжди таке буває. Тому держава має людей, інтереси яких не збігаються із суспільним інтересом, примусово підпорядковувати громадському інтересу. Для цього представники держави повинні розуміти, у чому полягає суспільний інтерес. Хоча, звичайно, всі вони люди і тому також керуються особистими інтересами.

Таким чином, суспільний інтерес існує і держава тут є необхідним інструментом.

<Кінець міркування>

У чому полягає помилка (точніше, маніпуляція) даного міркування? Чому таке міркування не є доказом існування суспільного інтересу (принаймні такого, який відрізнявся б від особистих інтересів)?

1️⃣ По-перше: Необхідно зауважити, що підсумкове рішення чоловіка та дружини – це приклад збігу їхніх особистих (індивідуальних) інтересів, а не приклад відмови їх від своїх особистих інтересів на догоду до якогось абстрактного інтересу, силою нав'язаного їм кимось ззовні. У цьому прикладі взагалі відсутня якась третя сторона (якісь інші люди з їхніми особистими інтересами), яка формулює та нав'язує членам цієї сім'ї якийсь інтерес, відмінний від їхніх особистих інтересів. Іншими словами, тут немає жодного абстрактного суспільного інтересу. Є лише два особисті інтереси, які збіглися, на щастя для цих двох людей. Ви, звичайно, можете назвати факт збігу двох інтересів суспільним інтересом. Але це не робить реальністю існування суспільного інтересу, як чогось самостійного, що не збігається з особистими інтересами людей.

2️⃣ По-друге: Якщо у випадку з сім'єю все почалося з особистих інтересів двох людей, які зрештою збіглися і які пізніше в цьому міркуванні були довільно названі суспільним інтересом, то, коли мова зайшла про державу, горезвісний абстрактний суспільний інтерес з'явився як-то сам собою, без жодних пояснень того, звідки він узявся і що це таке. Крім того, відразу виявилося, що він не збігається з особистими інтересами людей, і з цієї причини держава повинна силою примушувати незгодних відмовлятися від своїх особистих інтересів на догоду цьому суспільному інтересу, який невідомо звідки взявся.

При цьому цікаво те, що держава обов'язково повинна примушувати людей дотримуватися суспільного інтересу, навіть незважаючи на те, що автор цього міркування не має жодної впевненості, чи представники держави розуміють у чому власне полягає суспільний інтерес.

Крім того, на відміну від прикладу з сім'єю (де ми бачили простий збіг особистих інтересів людей без участі зовнішнього примусу), тут раптом з'являється третя сторона – якісь інші люди з їхніми особистими інтересами – які мають змусити людей відмовитись від своїх особистих інтересів на догоду довільно сформульованому суспільному інтересу, що "дивно" збігається з особистими інтересами тих, хто його сформулював.

✔️Таким чином, у цій спробі довести існування суспільного інтересу ми бачимо просто чергову маніпуляцію (неважливо, свідому чи ненавмисну), коли з добровільного збігу особистих інтересів двох людей, які добре знають один одного, виводиться необхідність у зовнішньому примусі величезної кількості незнайомих один з одним людей до відмови від своїх особистих інтересів задля задоволення особистих інтересів тих, кому вдалося видати свої особисті інтереси за суспільні.

Суспільні інтереси – це міф. Усі інтереси особисті. Просто хтось свої особисті інтереси називає суспільними.

А чтобы лучше разбираться в вопросах общества и экономики, обязательно посмотрите данное видео о законах экономики: 

🎓Также не забывайте подписываться на канал директора первого в Украине института Австрийской школы экономики.