У зв’язку з реалізацією нової економічної політики, очікується різке покращення матеріального стану громадян України. Завдяки цьому:

значно підвищиться рівень життя дітей, котрі живуть зі своїми батьками;
різко зменшиться кількість дітей, що надходять в систему інтернатних закладів;
значно збільшиться кількість всиновлень дітей-сиріт громадянами України.

Активне зростання української економіки підвищить популярність України у світі, що призведе, крім усього іншого, до збільшення кількості всиновлень дітей-сиріт іноземними громадянами.

Крім того. Існуюча сьогодні застаріла система утримання дітей в інтернатних закладах є надзвичайно коштовною і неспроможною задовільнити потреби дітей. Тому, в системі державної опіки над дітьми-сиротами і дітьми, чиї батьки позбавлені батьківської опіки, пропонується перейти від інституційного розміщення до системи надання послуг для дітей та сімей – усиновлення, переходу до сімейних форм виховання, возз’єднанню з батьками.

Основні характеристики системи надання послуг для дітей та сім’ї:

Спеціалізовані державні органи здійснюють цілеспрямовану, проактивну діяльність по забезпеченню швидкого всиновлення дітей і возз’єднання їх з рідними сім’ями. Максимально спрощується процес всиновлення. Головна задача держави має полягати не в тривалому утриманні дітей, а в забезпеченні кожній дитині щасливого дитинства в забезпеченій та люблячій родині.
Будь-яка дитина може бути всиновлена як громадянами України, так і громадянами інших країн, що згідно законодавства не входять до списку країн, вивіз дітей в котрі заборонено.
Необхідність і строки спостереження за умовами життя всиновлених дітей встановлюється судом. Призначене судом спостереження здійснюється:

на території України – особами, що призначаються органами місцевого самоуправління, з залученням громадських організацій;
на території інших країн – співробітниками посольств і консульств через місцеві організації опіки та інших прирівняних до них організацій.

За дітьми, що всиновлені іноземцями, залишається пожиттєве безумовне право на отримання українського громадянства.
Для тимчасового проживання і виховання неповнолітніх дітей під опікою держави (до їх всиновлення) організовуються державні заклади тимчасової опіки у вигляді дитячих будинків сімейного типу. Такі заклади виглядають як сімейні пари з власним житлом у вигляді квартири чи будинку, де є можливість забезпечити кожну дитину власною окремою кімнатою. Кількість дітей, що одночасно проживають в одному закладі тимчасової опіки, не повинна перевищувати 5 чоловік. Включаючи власних дітей, якщо вони є у такої сімейної пари. Ця сімейна пара має такі ж права та обов’язки по відношенню до дітей, що виховуються в їх дитячому будинку сімейного типу, начебто вони є прийомними батьками для цих дітей. За виключенням того, що вони, на відміну від прийомних батьків:

отримують державне фінансування на забезпечення дітей, що перебувають на їх тимчасовому утриманні (одяг, взуття, харчування, медикаменти, дрібні витрати) і зарплату за свою роботу по догляду за цими дітьми та їх вихованню;
виховують дитину тільки до моменту її всиновлення іншими людьми чи до її повноліття;
мають можливість всиновити дитину, котра знаходиться на їх тимчасовому піклуванні, але при цьому припиняють отримувати фінансування на її утримання.

Діти, що проживають в закладах тимчасової опіки, повинні навчатися у звичайних (державних або приватних) загальноосвітніх школах і відвідувати звичайні (державні чи приватні) заклади дошкільної освіти. При цьому, навчання дітей-сиріт фінансується на загальних для усіх дітей України засадах в такому ж розмірі. За принципом «гроші ходять за дітьми».
Фінансування виховання дітей в закладах тимчасової опіки (фінансування закладів тимчасової опіки) відбувається з місцевого бюджету. Заохочується залучення додаткового фінансування та іншої матеріальної і нематеріальної допомоги від приватних осіб, громадських та комерційних організацій.
Заклади тимчасової опіки здійснюють свою діяльність під контролем місцевих органів самоуправління та громадських організацій.